Уповноважені на протидію корупції чи на бездіяльність? (інфографіка+відео)

1. Наскільки важлива проблема корупції в Україні?

За результатами дослідження, зробленого Київським міжнародним інститутом соціології наприкінці 2015 року, 94,4% наших співвітчизників вважають проблему корупції в повсякденному житті однією з найнагальніших для України.

2. Хто займається попередженням і протидією корупційним практикам у ЗВО?

14 жовтня 2014 року наш Президент підписав Закон України «Про запобігання корупції». В Х розділі цього Закону передбачено ряд заходів із запобігання корупції, серед яких – розроблення та затвердження антикорупційної програми, яка є комплексом правил, стандартів і процедур щодо виявлення, протидії та запобігання корупції у діяльності юридичної особи. Для того, аби реалізація антикорупційної програми проходила швидко і гладко, призначається особа – Уповноважений з реалізації антикорупційної програми (надалі – Уповноважений).

3. Наскільки поширена корупція у вищій освіті?

Протягом першого півріччя 2017 року експерти нашої ГО «РЦЄП» виконали комплексне дослідження корупційних практик у вищій освіті. Один із напрямків – дослідження фактичного рівня сприйняття студентами ЗВО України феномену корупції.

На питання «Чи давали Ви хабар?» з числа 482 респондентів (студентів і недавніх випускників українських вишів) ствердно відповіли 183 (рис. 1).

Більш ранні аналогічні загальноукраїнські дослідження проводив Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва спільно із фірмою «Ukrainian Sociology Service» у 2011 і 2015 роках. На рис. 2 відображено динаміку поширення корупційних практик в українських навчальних закладах.

4. Чи ефективною є робота Уповноважених осіб по боротьбі і протидії корупції у вітчизняних ЗВО?

Про діяльність/бездіяльність Уповноважених кожного із ЗВО можна судити за переліком показників.

1) Розроблення і затвердження АП. Окремі ЗВО почали розробляти і вводити в дію АП лише внаслідок втручання Уповноваженого ВРУ з прав людини і МОНУ, тобто після 28.11.2017. З опитаних ста двадцяти восьми Уповноважених 105 забезпечили розробку антикорупційної програми свого навчального закладу. 23 Уповноважених або і так все знають, як протидіяти корупції, або ж взагалі не планують нічого робити.

2) Ідентифікація корупційних ризиків. Лише 66 зі 128 Уповноважених ідентифікували перелік корупційних ризиків. Виходить, що 62 (майже кожен другий) Уповноважених самі не знають, яким проявам корупції вони мають протидіяти. Тоді виникає питання – що має робити Уповноважений і навіщо він взагалі потрібен, коли корупційних ризиків немає?

3) Внутрішні розслідування випадків корупції. За останні роки майже кожен третій студент вишу давав хабаря (див. рис. 2). Натомість зі 128 Уповноважених лише 17 (приблизно кожен десятий) проводили розслідування випадків корупції у 2016 році. Судячи з відповідей Уповноважених, у понад 86,7% ЗВО або немає корупції, або – бездіяльність/некомпетентність Уповноважених.

4) Наявність спеціальних навчальних програм/тренінгів. 63 (практично кожен другий) Уповноважених не мають розроблених спеціальних навчальних програм/тренінгів з протидії корупції, з чого можна зробити висновок про майже повну бездіяльність в сфері запобігання корупційним практикам у цих ЗВО.

5) Наявність внутрішнього кодексу етики поведінки. У тих ЗВО, де призначено Уповноважених, в 14 закладах розміщено кодекси етики поведінки на сайті, ще в 54 є в наявності. Багато хто з Уповноважених у відповідях вказували, що кодекси етики є в антикорупційній програмі вишу, щоправда експерти ГО «РЦЄП» не наважилися б назвати кілька речень в антикорупційній програмі кодексом етики поведінки учасника навчального процесу. Та й треба пам’ятати про те, що кодекс лише тоді виконуватиме свою функцію, коли більшість учасників навчально-виховного процесу не просто про нього знатимуть, а й публічно та добровільно візьмуть на себе зобов’язання його дотримуватися!

6) Проведення індивідуальних консультацій. Судячи з відповідей, 40 Уповноважених (майже кожен третій) у 2016 році не проводили індивідуальних консультацій для відвідувачів, тобто не займалися своїми прямими обов’язками.

7) Звітування Уповноважених. Майже кожен третій з Уповноважених (зі 41 ЗВО) не звітувався про свою антикорупційну роботу за 2016 рік. Відсутність звіту з дуже високою вірогідністю підтверджує бездіяльність/неорганізованість Уповноважених в обстежених ЗВО.

У 5 ЗВО (див. наш Звіт) Уповноважений не займався жодним із 7 напрямків антикорупційної діяльності, що був об’єктом оцінювання.

Які наслідки такої роботи Уповноважених?

У січні 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату розміром 3200 грн./міс. З урахуванням єдиного соціального внеску (22%) тоді мінімальний річний фонд ЗП одного уповноваженого становитиме 3200*1,22*12 = 46848 грн. І, до речі, в багатьох ЗВО зарплатня Уповноваженому виплачується за рахунок плати за навчання студентів-контрактників. Загальна сума витрачена університетами на утримання Уповноважених (без врахування накладних витрат – приміщення, матеріали, тощо) становить мінімум 46848 грн * 128 осіб= 5996544 грн за 2017 рік. Тоді, якщо врахувати те, що в окремих закладах призначають цілі підрозділи, де працюють декілька осіб з протидії корупції, загальна річна сума витрат може становити понад 6 мільйонів гривень.

Узагальнений аналіз роботи Уповноважених відображено у вигляді інфографіки (рис. 3).

 

P.S. Вчора, 22.01.2017 року, після нашої публікації до керівника проекту “Покоління вільне від корупції” зателефонував ректор одного із досліджуваних вишів. Обматюкавши і обізвавши “мразью”, пригрозив судовою тяганиною, звинувачуючи в тому, що без їх згоди ми їх рейтингували.
Це вам нічого не нагадує?
До речі, варто додивитися до кінця – розв’язка з глибоким змістом!!! Якраз у контексті того, що відбувається зараз в Україні з відкритими даними і реакцією на це окремих чиновників.